31
Блискавкозахист та заземлення / Re: Чи потрібно об'єднувати заземлювачі? Будівля категорії Б
« : 19 Березень 2021, 16:29:41 »
За наявності у споруді вибухового середовища головною небезпекою є іскріння.
А) Між провідниками LPS та струмопровідними частинами будівлі. Для відвернення такого іскріння виконуються еквіпотенційні з'єднання блискавкозахисту (ЕВ-Equipotential Bonding). Тобто, провідники LPS мають бути віддалені від струмопровідних частин будівлі та інженерних комунікацій на відстань d>=s. Можна приєднати ці струмопровідні частини до провідників LPS, зменшивши тим самим довжину L у формулі для розрахунку s. Так робиться з трубстояком антени, так робиться з конструктивом фотопанелей, якщо не вдається дотримати s. При цьому доводиться мати справу з підвищення потенціалу цих приєднаних струмопровідних частин. Головне, щоби не було небезпечних потенціалів дотику і крокової напруги. Якщо провідник LPS наближається до газової труби десь на надцятому поверсі (а трубу приєднано до ЕВ лише поблизу поверхні землі) й обійти трубу з дотриманням s не вдається, у цьому проміжку ставлять ISG (ізолювальний іскровий проміжок), випробуваний у вибуховому середовищі.
Б) Між лініями, які входять до споруди, та уземленими частинами (адже захисне уземлення ніхто не відміняв). Для відвернення цього іскріння ставлять SPD (пристрої захисту від імпульсних перенапруг).
У переважній більшості випадків уземлювачі LPS та електробезпеки з'єднують між собою. Просто провідником або спеціяльним пристроєм з варистором та іскровим проміжком, який з'єднує дві системи уземлення на коротку мить, якщо між ними виникає небезпечна різниця потенціалів (можна знайти у каталогу OBO Bettermann). Про з'єднання двох уземлювальних пристроїв зазначено як у ПУЕ (з певними пересторогами у п.1.7.59) так і у ДСТУ EN 62305-3:2012. Можна виконати LPS ізольованою від захищуваної будівлі (споруди). Усе вирішується за оцінювання ризиків та порівняння вартості реалізації альтернативних концепцій блискавкозахисту.
А) Між провідниками LPS та струмопровідними частинами будівлі. Для відвернення такого іскріння виконуються еквіпотенційні з'єднання блискавкозахисту (ЕВ-Equipotential Bonding). Тобто, провідники LPS мають бути віддалені від струмопровідних частин будівлі та інженерних комунікацій на відстань d>=s. Можна приєднати ці струмопровідні частини до провідників LPS, зменшивши тим самим довжину L у формулі для розрахунку s. Так робиться з трубстояком антени, так робиться з конструктивом фотопанелей, якщо не вдається дотримати s. При цьому доводиться мати справу з підвищення потенціалу цих приєднаних струмопровідних частин. Головне, щоби не було небезпечних потенціалів дотику і крокової напруги. Якщо провідник LPS наближається до газової труби десь на надцятому поверсі (а трубу приєднано до ЕВ лише поблизу поверхні землі) й обійти трубу з дотриманням s не вдається, у цьому проміжку ставлять ISG (ізолювальний іскровий проміжок), випробуваний у вибуховому середовищі.
Б) Між лініями, які входять до споруди, та уземленими частинами (адже захисне уземлення ніхто не відміняв). Для відвернення цього іскріння ставлять SPD (пристрої захисту від імпульсних перенапруг).
У переважній більшості випадків уземлювачі LPS та електробезпеки з'єднують між собою. Просто провідником або спеціяльним пристроєм з варистором та іскровим проміжком, який з'єднує дві системи уземлення на коротку мить, якщо між ними виникає небезпечна різниця потенціалів (можна знайти у каталогу OBO Bettermann). Про з'єднання двох уземлювальних пристроїв зазначено як у ПУЕ (з певними пересторогами у п.1.7.59) так і у ДСТУ EN 62305-3:2012. Можна виконати LPS ізольованою від захищуваної будівлі (споруди). Усе вирішується за оцінювання ризиків та порівняння вартості реалізації альтернативних концепцій блискавкозахисту.