Новий ДСТУ з блискавкозахисту, як задекларовано на титулі, є неадекватним стандарту МЕК IEC 62305-2006. Оскільки стандат цей є результатом 5-річної праці міжнародного колективу фахівців, пропоную деякі його положення у якості відповіді на ваші запитання.
1) ОПАСАННЯ. Крок опасань такий самий, як крок доземних провідників і визначається класом громовідхильника (англ. lightning protection level). Найвище опасання – провід, прокладений, скажімо, парапетом споруди. Найнижче опасання – провід у землі, який об’єднує стрижні уземлювача типу „А”. Уземлювач типу „В” (або фундаментний) сам собою становить таке опасання. Зрозуміло, що проміжні опасання потрібні для споруд, висота яких перевищує подвйіну нормовану відстань між доземними провідниками.
2) Якщо прокласти об’єднуючий провід у землі не вдається, його можна закріпити на цокелі споруди. При цьому належить надійно захистити провід від корозії, яка буяє у приземній зоні. Один з „брендів” має для цього поцинкований провід Ø8-10 мм, вкритий чорним ПХВ.
3) Дійсно, найкраще заздалегідь прокласти проводи громовідхильника у конструкції споруди. Проте, марно сподіватися на монолітчиків, які опікуються несною спроможністю конструкції споруди і не мають потрібної кваліфікації для влаштування електричних з’єднань. Не варто тут пояснювати, що може заподіяти залізобетонній колоні поганий контакт, яким потече імпульсний струм у 30-50 кА. Саме тому світовий досвід підтвердив життєздатність іншого способу. Коли риштунок (рос.: арматура железобетона) готовий, приходить електрик. Він прокладає всередині поцинковані проводи 30х3,5 мм, з’єднуючи їх злучниками, перевіреними струмом блискавки у 100 кА. А прути риштунку електрик приєднує до провода з кроком у 5 м, застосовуючи перевірені злучники. Влаштувавши пункти підключення до проводів, які вийдуть на поверхню майбутньої залізобетонної конструкціїї, електрик поступається монолітчикам. Ті встановлюють палуб (рос.: опалубка) і заливають бетон. Чому не електрозварювання, фарбування у помітний колір, тощо? А спробуйте запхнути електродотримач у плетиво риштунку – „зайчиків” так наловите, що очі повилазять! Бразильці робили дослідження здатності різних з’єднань риштунку (електро- і термітне зварювання, гідроопресовування, в’язка м’яким дротом) проводити струм блискавки. Проходить навіть в’язка (щоправда треба знати, як).
4) Захист від бокових ударів. Потрібен для споруд висотою понад 60 м. Верхні 20% фасада вкриваються сіткою 5 х 5 м. Можна і треба використовувати у якості струмовідводів металеві каркаси фасадних і вітражних систем. Умови: 50 мм кв. по сталі або 25 мм кв. по алюмінію. Вимоги до з’єднань можете знайти у каталогу одного з відомих „брендів”. З архітекторами говорити можна і треба. Їм також не байдуже, на яку потвору ми з Вами перетворимо його дітище, намонтувавши дахами і фасадами купу стрижнів і дротів.
Надумавши якесь з технічних рішень, ретельно обґрунтуйте його діючими нормами. Дарма, що у них замало пропонується рішень, та якщо вміти читати, вихід знайдете.
Бажаю успіхів!
Форум проєктувальників електричних та слабострумних мереж
