Форум проєктувальників електричних та слабострумних мереж

За наявності у споруді вибухового середовища головною небезпекою є іскріння.
А) Між провідниками LPS та струмопровідними частинами будівлі. Для відвернення такого іскріння виконуються еквіпотенційні з'єднання блискавкозахисту (ЕВ-Equipotential Bonding). Тобто, провідники LPS мають бути віддалені від струмопровідних частин будівлі та інженерних комунікацій на відстань d>=s. Можна приєднати ці струмопровідні частини до провідників LPS, зменшивши тим самим довжину L у формулі для розрахунку s. Так робиться з трубстояком антени, так робиться з конструктивом фотопанелей, якщо не вдається дотримати s. При цьому доводиться мати справу з підвищення потенціалу цих приєднаних струмопровідних частин. Головне, щоби не було небезпечних потенціалів дотику і крокової напруги. Якщо провідник LPS наближається до газової труби десь на надцятому поверсі (а трубу приєднано до ЕВ лише поблизу поверхні землі) й обійти трубу з дотриманням s не вдається, у цьому проміжку ставлять ISG (ізолювальний іскровий проміжок), випробуваний у вибуховому середовищі.
Б) Між лініями, які входять до споруди, та уземленими частинами (адже захисне уземлення ніхто не відміняв). Для відвернення цього іскріння ставлять SPD (пристрої захисту від імпульсних перенапруг).
У переважній більшості випадків уземлювачі LPS та електробезпеки з'єднують між собою. Просто провідником або спеціяльним пристроєм з варистором та іскровим проміжком, який з'єднує дві системи уземлення на коротку мить, якщо між ними виникає небезпечна різниця потенціалів (можна знайти у каталогу OBO Bettermann). Про з'єднання двох уземлювальних пристроїв зазначено як у ПУЕ (з певними пересторогами у п.1.7.59) так і у ДСТУ EN 62305-3:2012. Можна виконати LPS ізольованою від захищуваної будівлі (споруди). Усе вирішується за оцінювання ризиків та порівняння вартості реалізації альтернативних концепцій блискавкозахисту.

А можно по подробнее о здании? Если здание большое, то отдельностоящих молниеприемников придется сооружать очень много и, возможно, большой высоты, а это выйдет очень дорого и не факт что получится, т.к. в земле могут быть другие коммуникации, рядом могут находится другие здания и т.д

Будівля невелика, 10х36м, висота 4м, стіни - цегла, перекриття - бетонні плити. Достатньо 6 блискавкоприймачів. В принципі, можна поставити блискавкоприймачі і на будівлю. Якщо встановити блискавкоприймачі на землі, то потрібна їх висота - 10м, якщо на будівлі - 6м. Наскільки я зрозумів з ДСТУ EN 62305-3:2012

6.3.1. Електричне ізолювання системи
перехоплення або системи доземних провідників від металевих частин конструкції, металевого устатковання та внутрішніх систем може бути досягнуто шляхом створення роздільної відстані, s між частинами.

якщо товщина бетонного перекриття і цегляних стін більше s, то самі огороджувальні конструкції слугують ізолятором, і в даному випадку можна використовувати систему блискавкозахисту в звичайному виконанні.? В такому випадку, встановити блискавкоприймачі на будівлю буде звісно дешевше. Але ж тоді виходить що

И еще раз повторю свое личное мнение. Если молниезащита выполняется на здании, то нужно делать контур вокруг здания.

От не розумію, яка різниця, з точки зору фізики процесу, між варіантом розміщення блискавкоприймачів на будівлі і варіантом розміщення блискавкоприймачів біля будівлі, скажімо, на відстані 1м? Чому в першому випадку потрібен замкнений контур, а в другому - ні?
Ну і основне питання

сли молниезащита выполняется на здании, то нужно делать контур вокруг здания. Этот контур нужен в основном только для молниезащиты, и его необходимо присоединять к СУП.

Ну щось не хочеться мені заводити потенціал від блискавки на СУП, з врахуванням специфіки будівлі, а як правильно робити - не знайшов в ДСТУ?

в случае кабельного ввода нормы его не требуют, в случае ВЛ он не будет очень большим, в крайнем случае, можно использовать глубинные заземлители

Ввід - повітряний, так що заземлення електроустановок виконую

5.2.1
Молниеприемники могут состоять из любой комбинации слудующих элементов:
а) стержней (включая отдельно стоящие мачты)
Чим це не підходить?

Это упоминание, но не пояснение термина отдельно стоящая.
Сам-то термин "отдельно стоящая" родом из старинных документов по молниезащите, когда при царе Горохе молниезащитных дел мастера считали разделительно расстояние не только по воздуху (как в ДСТУ EN 62305-3:2012), но еще и по земле. И если расчетное разделительное расстояние по земле было меньше, чем расстояние по плану от заземлителя мачты до ближайших к нему инженерных коммуникаций и токопроводящих частей сооружения, то такая мачта считалась - отдельно стоящей. Иначе, заземлители должны были быть присоединены к общему заземлению площадки сооружения, как не отдельно стоящие.
В общем, ДСТУ EN 62305-3:2012 саму идею отдельного стояния не рассматривает, а все заземлители следует объединять.

большая перетечет на ЗУ здания

если сопротивление здания будет меньше ЗУ молниеприемника, но согласен с Вашими рассуждениями. Еще, что-бы там ни было в ГРЩ здания нужно будет установить ОПН, не зависимо от ввода - воздушный или кабельный 

Я так понимаю, что если контуры заземления не объединять, то между ними будет циркулировать ток при ударе молнии в молниеприемник, а если объединить, то потенциал уровняли, как-бы циркулировать не должно и ток должен пойти просто в землю по заземлителю

grun, как-то не понял физику процесса

Если не объединять, то будет разность потенциалов, а если объединить то так сказать выполним уравнение потенциалов

Не знаю як там згідно норм, але думаю, що у випадку вибухонебезпечних приміщень бажано об'єднати контури заземлення, оскільки якщо блискавка вдарить у блискавкоприймач, то між заземлювачем блискавкоприймача і заземлювачем електроустановки буде певний потенціал і скажімо в розетці будівлі може виникнути іскріння, що подібне давно було до мене на роботі (мені розповідали), там теж стоїть окремий блискавкоприймач газорозподільчої станції (у який вдарила блискавка) і є окремий заземлювач будівлі