Evgen Koc, цікаво а як же свобода тоговлі? тобто вітчизняний виробник (якщо такий є) не може торгувати тримачами дроту у Європі, тому що необхідний документ не було визнано?
Кожна країна Євросоюзу має свої вимоги щодо підтвердження безпечності товарів для здоров’я та відносно можливої шкоди для довкілля. Якщо товар заїжджає з-за меж певної країни, експортер має засвідчити відповідність цим вимогам. Тому Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики намагався укладати двосторонні угоди з європейськими країнами про взаємне визнання сертифікатів. Наприклад, «Угода про співробітництво між Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики та Управлінням з технічної стандартизації, метрології і державних випробувань Чеської Республіки у сфері оцінки відповідності, стандартизації та метрології» від 17.09.2009. Список таких угод можна знайти тут:
http://consultant.parus.ua/?doc=0045519C4D. Проте, як зазначалося у цій дискусії, час існування сертифікатів є вичерпаним.
Іншим шляхом пішли країни Європейського Співтовариства. Всякому, хто бажає завозити товари до Європейської Економічної Зони (EEA), достатньо отримати право маркування знаком відповідності ЄЕС (EU Marking), який визнається всіма країнами EEA. Це значно скоротило проблеми для тих виробників з-за меж EEA, які раніше були змушені отримувати підтвердження відповідності вимогам численних країн-членів EU.
З уніфікацією цих вимог у межах EEA отримання EU Marking виконується у шість кроків:
1. Визначити для певної продукції відповідні директиви та гармонізовані стандарти;
2. Перевірити наявність особливих вимог щодо продукції;
3. Перевірити, чи є необхідність провести незалежне оцінювання відповідності (нотифікованим органом);
4. Провести випробування продукції та перевірити її відповідність;
5. Скласти та зберігати необхідну технічну документацію.
6. Закріпити на продукції EU Marking та скласти Декларацію Відповідності – за формою Європейського Співтовариства.
Для виробів, які можуть становити особливу небезпеку (приміром, газові котли чи бензопили), недостатньо випробувань, які виконує лише виробник. У цьому випадку випробування безпечності має виконати незалежна організація, спеціально призначена уповноваженим національним органом. Виробник може позначити виріб EU Marking лише у тому разі, коли це зроблено.
Всередині EEA нотифікацію національного органу оцінювання відповідності (ООВ) певної країни виконує національний орган акредитації цієї країни. Позитивний результат, отриманий у будь-якому ООВ в межах EEA, є достатнім для позначення продукції EU Marking. В Україні повноваження нотифікувати українські ООВ має Національна агенція з акредитації України (НААУ). Проте, результати українських ООВ сьогодні не визнаються автоматично у межах EEA. Доводиться домовлятися з кожною країною EEA окремо (що й показано на початку цього тексту на прикладі з Чехією).
Такий самий бар’єр стоїть на шляху імпортованої до України продукції. Існує можливість укласти угоду з ЄЕС про взаємне визнання результатів оцінювання відповідності. Вочевидь, вимоги до українських ООВ мають бути такими ж, як у країнах EEA. Належить брати до уваги, що така угода навстіж відкриє двері на ринок України для іноземної продукції. Досвід деяких країн Європи показує, що без належної підготовки національного виробника та розгортання українських випробувальних лабораторій, нотифікованих за вимогами ЄЕС, наша економіка матиме кілька непростих років.
Форум проєктувальників електричних та слабострумних мереж
