Україна намагається перейти на загальноприйняту систему технічного регулювання. Зокрема, у технічному регламенті має бути визначено модулі, за якими належить проводити випробування, а також стандарти, за якими ці випробування проводяться. Зазвичай у сертифікаті можна знайти, за яким стандартом проводилися ті чи ніші випробування. Якщо ми з Вами маємо сертифікат (будь-якого) виробника, можемо зрозуміти, був там ДСТУ Б В.1.1-11:2005 чи лише ДСТУ IEC 60331.
Я стикався з ситуацією, коли адепти систем перехоплення блискавки з ефектом ранньої емісії стримерів (ESE або "активний" блискавкозахист) демонстрували сертифікат щодо успішних випробувань їхнього пристрою у високовольтній лабораторії. Насправді, це було лише підтвердженням того, що випробовуваний пристрій здатен витримати проходження імпульсного струму. Про здатність (чи нездатність) перехоплювати блискавку мови не могло бути. Так випробовуються у ЄЕС усі злучники систем блискавкозахисту.
Таким чином, випробування самого лише кабелю (та ще й за недостатньо високої температури) не є підставою, аби виконати з нього кабельну лінію Р30/Р90. Це лише дозволяє сподіватися, що такий кабель може пройти випробування за СТР на Р30/Р90 у складі кабельної лінії з відповідною системою прокладення (лотки, кабельростри, труба, окремі тримачі разом із дюбелями чи анкерами).
У цьому й полягає відповідальність проектувальника, аби коректно зрозуміти сенс того чи іншого сертифікату та критично сприймати твердження виробника чи розповсюджувача. Сумніваюся, що це є помилка, недбальство або й свідомий обман з боку органу сертифікації. Надто ризиковано, можна й акредитацію втратити.